1.Філософія як світогляд. Поняття та структура.

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. Світогляд – це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу.

Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно-практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є цілісною системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання; і на основі яких людина вирішує доленосні питання свого життя. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Об'єкт світогл.—світ як цілісність (природа, духовна культура, суспільство). Визначальну роль у формуванні світу як цілісної та єдиної системи відіграє духовна культура. Завдяки їй природа та суспільство наповнюється смислом, а отже інтегрується в людський світ.

Суб'єкт-людина. Л. виявляє себе, формує себе як цілісна особа, яка не залежить від конкретних  соц. ролей, ф-цій, жит. ситуацій.  предмет— відношення "людина — світ".

Світогляд — це система основних життєвих настанов людини, певної соціальної групи і суспільства —утворення, поєднуються житейське бачення світу, розсуд, а також наукові, худ й політ погляди. світогляд — найвища форма самоусвідомлення людини, це цілісна картина світу.

Структура 1. Знання – інформаційна складова ( ІСТИННІСТЬ, обєктивність- однак. для всіх, цінність): 2. Цінності – орієнтири, за доп яких л може зробити оцінку чогось, визначає значення набутих знань (+антицінності, оцінювання- вибір між цін і антицін) 3. Переконання – настанови, за доп яких відбув практичне застосування набутих знань та засвоєних цінностей (в розвинутому світогляді здатність до сумніву доповнює і врівноважує переконання). 4. Ідеали – уявлення про належне - яким має бути світ, Л, її місце в світі

Дійсні ідеали форм.на основі знань,жит.досвіду, цінностей та переконань людини.

Ідеали заверш світогл, надають йому цілісного характеру.

Рівні світогл:      Світовідчуття –ствердження світогляду у чуттєво-емоційній формі.

Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, (організована та впорядкована).

Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації.

2.Специфіка філософського світогляду.   Ф – любов до мудрості. (7-6ст до н.е). – 1.це знаня першопричин і загал.принципів сущого. 2. Це здатність самост.здобувати такі знання. 3.здатність передавати такі знання іншим. 4.це водночас воля та спроможність жити відповідно до набутих знань. Ф. - це теоретичний світогляд.

ф. спирається на теоретико-логічне міркування людини про світ. потреба розбиратися з допомогою розуму (раціонально) в поняттях, які виникали в ході історичного процесу. філ світогляд більше оперує науковими фактами.   

– Теор знанню притаманні: -обгрунтованість

–логічна послідовність, смислова узгодженість усіх положень

-прагнення до несуперечливості;   -застосування спец.розроблених методів;    -створ. та вжив.спец. термінол.

Водночас теоретичність - це особлива позиція філософа стосовно предметів, які вона вивчає  –  відстороненість предмета, дистанціювання щодо нього, що дозволяє глибше його усвідомлювати.

–Трансісторичність – в осн.філ.світогляду лежать питання, які не втрач. актуальність і знач. протягом усієї історії людства ( буття) гносеологічна проблема - чи може людина пізнати світ і як здійснюється процес пізнання, чи може вона дати адекватний опис навколишніх предметів.

–гуманістичність - філософію світ цікавить в його співвідношенні з людиною. Проблема "світ - людина" - в центрі уваги філософії.  з давніх часів, філ звертається до проблем сусп життя, загальних принципів політ правового ладу й інших сусп питань. Багато давньогр філософів брали участь у політ житті своїх держав, були вихователями і наставниками царів.

Філ намагається обгрунтовувати свої концепції за допомогою системи понять, що підкріплюються логікою наукового знання.  Вона черпає свій матеріал з різних сфер цієї діяльності, намагаючись осмислити їх з допомогою розуму, логіки філософського аналізу.  Філ направляє на розум, на сумнів, на свою власну позицію, а не тільки на позицію авторитетів.  Філ орієнтує людину на вдосконалення душі, на "працю душі".

3.Предмет філософії   Предмет— історично рухливий. Він вдосконалюється, уточнюється і змінюється в процесі розвитку суспільства. філософська думка постійно відображає потреби часу, впливає на уми і серця сучасників.  Ці процеси відбувалися і відбуваються за двома шляхами: "відгалуженням", відокремленням від різноманітних систем знань у міру їх накопичення, і "самовизначенням". Предмет філософії –Дослідження першопричин – загальних принципів та структури сущого……"…світ у цілому (природа, суспільство і мислення) у своїх найзагальніших закономірностях”. предметом є система відношень "людина – світ”.

У стар світі філософія розглядалась як "наука наук", об'єднання позарелігійних знань, м-ва і знань про правила і норми поведінки. Арістотель виокремлював у філософії теоретичну, практичну і поетичну (творчу) її частини. Мета теоретичної –"знання заради знання", (математику, фізику і "першу філософію", або метафізику). У послідовників Арістотеля назва "метафізика" (те, що після фізики) перетворилася на синонім філософії. Мета практичної – "знання заради діяльності" (етику, економіку і політику,) поетичної — "знання заради творчості", (поетику, риторику, мистецтво.)

у середині XVII ст. Р. Декарт стверджував: "Уся філософія подібна до дерева, коріння якого — метафізика, стовбур — фізика, а гілля, що виходять з цього стовбура, — всі інші науки, які складаються з трьох головних: медицини, механіки й етики".  Поступово від філософії відгалужувалися і набували відносної самостійності такі науки, як астрономія, математика, фізика, біологія. Вже у стоїків (IV ст. до н. е.) філософія починалася з логіки, а етика вважалась головним ученням щодо осмислення долі людей. І. Кант розумів філософію як вчення про єдність істини, добра і краси, а Г. Гегель — як систему діалектичної логіки, філософії природи і філософії духу, (комплекс філософських вчень про державу і право, всесвітню історію, мистецтво, релігію і саму філософію). Л. Фейербах вважав предметом філософії вчення про людину, а К. Маркс і Ф. Енгельс доводили, що предметом філософії є закони розвитку природи, суспільства і свідомості людей.

Наповнення предмета філософії новим змістом триває і нині, тому що філософська думка — це вчення про вічне.

філософія — це теоретичне світорозуміння, вчення про загальні принципи буття і пізнання.

4. Структура філософського знання

1.Метафізика та онтологія

Метафізика - виявл. та дослідження загал.закономірностей та принципів існування, загальні структури сущого. Перша історична філософія. ОНТОЛОГІЯ —про буття. це вчення про все, що є. вивчає загальні форми буття. форми виражаються у основних онтологічних категоріях: буття й небуття, матеріальне і ідеальне, простір та час. У складі онтології виділяють свої підрозділи, вивчаючи закономірності існування певних сфер буття: природи, людини, суспільства. (філософія природи чи натурфілософія — закономірності існування природи. Натурфілософія прагне узагальнити наявні знання про фізичний світ, створити картину світу., філософська антропологія- про бутя люд, вивчає проблеми походження людини, сенсу існування, взаємовідносин людини із суспільством, соціальна філософія – філ аналіз сусп-ва, закони існування суспільства)

2.ГНОСЕОЛОГІЯ(теорія пізнання) —виявл.можливість пізнання, виявл і дослідж.пізнавальні здатності людини, зясовує природу істини та її критерії виявл.мети пізнання.. вивчає суть і зміст процесу пізнання, розглядає проблеми кордонів, джерел, форм та способів пізнання існуючого світу.

3.Логіка — наука про закони мислення. Логіка вивчає закони, форми, способи мислення, розглядає проблеми, пов'язані з інтелектом, зокрема і штучним.

4.Етика — досліджує природу, суть і зміст моральності, вивчає цінності людського життя. виникла як практичне направлення у античної філософії, як вчення норми людської поведінки. Засновн- Сократ. проблемою етики є запитання про походження моральних норм: створює їх суспільство, або вони існують об'єктивно, незалежно від людини.

5.Естетика —про закони прекрасного. вивчає сутність, форми, типи прекрасного у природі, мистецтві, людського життя. проблемою естетики є запитання про походження критеріїв прекрасного: може бути «об'єктивно прекрасне», чи розуміння прекрасного завжди суб'єктивно як породження людської свідомості.

6.Історія філософії розвиток у філософській думці від зародження донині. періодизація, поділ на періоди, етапи, і напряму, і школи.  7.Філ Техніки – вплив техн на буття люд

8.Герменевтика - вивч.за гал. принципи розуміння феноменів культури. Назва поход.від бога Гермеса

9.Аналітична філ.-філосоофія мови