Твір-роздум про творчість Василя Симоненка

Обов'язково прочитати перед ЗНО

Мої роздуми над інтимною лірикою Василя Симоненка

Василь Симоненко – талановитий, самобутній поет. Особливо захоплює, полонить душу його інтимна лірика. Його ліричні поезії – це щось незрівнянно чисте, високе, ніжно привабливе.

Своє перше юнацьке кохання Симоненко майстерно змалював у  вірші «Вона прийшла». Любов завітала до ліричного героя несподівано, і разом з тим була очікувана, виплекана у солодких мріях:

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Юнак уявляв свою кохану незвичайною, ніжною, чарівною, чистою. І образ романтичної красуні втілився в дійсність:

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

Кохання возвеличує героя, підносить до неземних висот, надихає на прекрасні думки, додає оптимізму, облагороджує його душу. Ця поезія вразила мене своєю непідкупною щирістю, трепетною вишуканістю, красою поетичного слова.
А вірш «Є в коханні і будні, і свята…» нагадує нам про те, що все в житті непостійне: радість часом змінюється зі смутком, перемоги – з поразками, рожеві ілюзії – з прикрою дійсністю. І кохання зберегти інколи не легко. Але автор переконує нас, що хмари сумнівів ніколи не закриють сонця надій:

Але певен, що жодного разу

У вагання і сумнівів час

Дріб’язкові хмарки образи

Не закрили б сонце від нас.

Мені дуже подобаються вірші Василя Симоненка, його лірика проникає глибоко в серце й торкається найтонших струн душі. Я впевнена: хто хоч раз прочитав його неперевершені вірші, той запам’ятає назавжди це неповторне почуття легкості, окриленості, віри у прекрасне.