Вона тим і сильна, тим і займає свою власну постать

в історії українського слова, що завжди поєднувала в собі

пристрасті. Прометеєвим огнем пройняті пориви з нотами

ніжності, з прославленням жіночого героїзму, терпіння й

самопожертви.

М.Зеров

Видатна українська письменниця Леся Українка – одна з наймужніших і найталановитіших постатей не лише в українській літературі, а й у світі. Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч — це лише частина її обдарувань. Леся Українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, на передові естетичні позиції.

Вона писала про минуле і свій час, а твори її звучать по-сучасному і зараз, підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили. Адже все її життя – це подвиг, це постійна боротьба, це приклад справжньої мудрості та незламності волі. Читаючи твори Лесі Українки, я уявляю людину енергійну, вольову, мужню, сильну духом, а не тендітну, хвору жінку, прикуту невиліковною хворобою на довгі роки до ліжка. Вона захворіла ще в дитячі роки, але страшні муки не зламали дівчину, а, навпаки, зміцнили її духовно, додали нестримної жаги до життя:

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?

Іван Франко захоплювався творчістю Лесі Українки, широкою гамою почуттів у її віршах: "З часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Україна не чула такого сильного, гарячого і поетичного слова, як з уст сеї хорої, слабосилої дівчини», заохочував її до подальшої праці: «Поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця». Громадянські твори поетеси закликали до наполегливої боротьби, вселяли оптимізм та віру в краще майбутнє:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

Разом з тим, Леся Українка була тонким і ніжним ліриком. Її твори сповнені безмежного кохання, глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі. Вона вміє бачити й відчувати красу природи й людського життя в усіх проявах. Поезія «Стояла я і слухала весну» показує вміння поетеси відчувати у пташиному щебеті, у дзюркотінні струмків, у шелесті весняного лісу мелодії, співзвучні власним почуттям. Поезії про весну виховують, навчають цінувати життя, в усьому бачити найкраще, бути оптимістом.

Я вважаю, що невмирущі твори Лесі Українки завжди будуть тривожить душі, будить розум, надихатимуть на благородні вчинки, а краса її мистецького слова буде вражати читачів навіть через багато-багато років.