Як багато
описано у творах великих митців людську красу… Скільки складено поезій,
змальовано картин, виліплено статуй. Кожен намагається передати найкращі обриси
обличчя і фігури як можна вдаліше.
Яскраві
втілення ідеалів античної краси – це статуї Аполлона та Артеміди. Їхні тіла
молоді та досконалі, думки – благородні. Типова риса грецьких зображень – це
гармонія пропорцій, природна краса, молодість.
Жіночу красу
зображували на своїх полотнищах Рафаель, Ботічеллі, Руссо… Немало письменників
захоплювалися вродою своїх обраниць у рядках своїх неперевершених творів. Та
вони розуміли, що красива зовнішність – це омана:
Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса,
Небезпечне оружжя — жіноча краса.
Тільки мудрість, наука і старші літа
Подають проти неї міцного щита.
Так у творі
«Притча про красу» Іван Франко ділиться своїми почуттями. Звичайно, зовнішня
краса приваблює, полонить, але не слід забувати народну мудрість: «По одягу
зустрічають, а по розуму проводжають». Так влаштована людська психологія:
спочатку ми звертаємо увагу на «оболонку» людини, по зовнішніх ознаках
вирішуємо, чи варто нам спілкуватися з цією особою, чи ні. Але як часто
«яскрава обгортка» служить вуаллю для прикриття порожнечі душі… Як часто
ефектна особистість, яка чарує з першого погляду, при спілкуванні гірко
розчаровує, адже виявляється, що її внутрішній світ не наповнений почуттями, емоціями,
духовністю, мудрістю, добротою, в кінці кінців. Крім того, може бути, що ця
особа невихована,нечемна, ще й
егоїстична та самозакохана. Тоді така холодна краса тільки відштовхує,
відлякує, і взагалі, нічого не варта.
Приємно розмовляти з симпатичною людиною, але
хочеться ще й отримати від цієї розмови щось корисне, цікаве, а це можливо лише
за умови освіченості співбесідника, щирого серця.
А іноді
буває й так, що людина не справляє на перший погляд ніякого враження, а
починаєш з нею спілкуватися — і ніби дивишся на неї іншими очима, адже вона має
надзвичайно багатий внутрішній світ, притягує своєю харизмою, непідкупною
щирістю.
Якою б не
була гарною людина, найпрекраснішим, найважливішим у її красі є внутрішній світ.
Працелюбність, щедрість, повага до людей, оптимізм, почуття гумору... Ці риси
характеру можна продовжувати до безкінечності. Внутрішня краса - це краса, яку
ми не бачимо, ми можемо її тільки відкрити, поспілкувавшись з людиною. А
взагалі, справжня краса розкривається не відразу і не кожному, а тому, хто може
її побачити, відчути і зрозуміти. І не забуваймо, що з роками фізична врода
змарніє, але ніщо не вплине на вроду духовну.